Інколи, зіткнувшись із втратою близької людини, поринувши в біль та горе, ми помічаємо, що деякі люди віддалилися від нас, ті, кого ми завжди вважали друзями, не поруч в цей найстрашніший та найважчий період нашого життя.
На жаль, оточуючі, що колись були близькими та підтримуючими, можуть зайняти позицію очікування, коли скорботний буде в змозі «вийти в люди», продовжити спілкування, ініціювати зустрічі тощо. Це хибна позиція, адже згорьована людина у стані переживання тяжкої втрати просто не має ресурсу на все це.
Ба більше, людина, яка переживає втрату починає думати: «В мене були друзі, але коли трапилося горе, їх не було поруч, тож вони мені більше не друзі». Тобто, така поведінка колись близького оточення тільки відштовхує скорботного, змушує його зневіритись у дружбі, втратити довіру та навіть назавжди припинити відносини.
Але насправді, такі зміни у спілкуванні з дружнім колом часто викликані не відсутністю бажання спілкуватися зі згорьованою людиною, а невмінням її підтримати та тим, що людям навколо важко витримувати її емоції, горе та біль.
Вони не знають, як вас підтримати та як тепер, після втрати, спілкуватися з вами, про що говорити, як проводити час разом. Вони також могли бути близькими з людиною, яку ви втратили, та переживати своє власне горе. А витримувати і свій, і чужий біль дуже і дуже важко.
І тут важливо розуміти, що на тлі смерті близької людини ваші відносини змінилися, ви стали рідше спілкуватися, і це спілкування вже не приносить вам ані колишнього задоволення, ані заспокоєння. В цей складний період воно також стає складним.
Але ваш внутрішній стан з часом зміниться. Ви зможете пройти крізь біль та пережити це горе. Тож, не відштовхуйте одне одного назавжди.
Дайте шанс друзям залишитися у вашому житті.