В родині, що опинилася сам на сам із втратою, прогнозовано відбувається зміна соціальних ролей.
Ті обов’язки, що раніше виконувала померла або зникла безвісти людина, залишаються. Хтось має забезпечувати родину матеріально, сплачувати рахунки, виховувати дітей, приймати рішення щодо переїзду, наявного майна, вступу дітей до вишу тощо.
Ці обов’язки та рішення не можна відкласти на невизначений термін, не можна залишити невирішеними важливі сімейні питання стосовно життєдіяльності та майбутнього родини. Тож, певні обов’язки та й загалом відповідальність за родину беруть на себе інші члени сім’ї.
Але саме необхідність перерозподілу сімейних ролей часом викликає бурхливу реакцію спротиву у скорботних. Близькі не погоджуються з новими ролями, вони не хочуть нічого змінювати, воліючи залишити все, як було тоді, коли рідна людина займала в родині своє місце. Їм здається, що це неправильно, що таким чином вони зраджують того, хто більше не поруч, витісняють людину і пам’ять про неї зі свого повсякденного життя.
Це не так. Звісно, не бажаючи змін, не погоджуючись з необхідністю перерозподілити ті справи та відповідальність, що раніше лягала на плечі того, кого більше немає поруч, ви в такий спосіб боретеся проти забуття. Але зміна соціальних ролей в родині є абсолютно нормальною у ситуації втрати. Ба більше, необхідною для подальшого функціонування сім’ї.
І це зовсім не означає, що ви забуваєте близьку людину. Це говорить про те, що ви адаптуєтесь до життя без цієї людини, вчитеся жити без неї.