У попередній публікації ми зачепили тему травматичного горя. Нагадаємо, що таке горе набуває важкої форми та виникає після втрати близької людини за травматичних обставин (насилля, нещасний випадок, самогубство, військові дії).
Ще один тип горювання: передчасне проживання втрати до того, як вона відбулась (хронічне горювання). Така ситуація може виникати, коли стало відомо про неминучу загибель близької людини. Наприклад, коли рідні дізнаються про смертельну хворобу одного з членів родини.
Важка втрата: як відбувається процес передчасного горювання
Спеціалісти, які працюють в галузі горя та втрати, відмічають, що людина може почати відчувати втрату в момент, коли озвучений діагноз.
Тобто, процес починається ще за життя того, хто хворіє на невиліковну хворобу. Разом з цим однією з домінуючих емоцій є страх. Незважаючи на те, що людина вірить лікарям і впевнена у точності діагнозу, вона все одно зі страхом очікує настання трагічної події. Частково через це люди уникають розмов про невідворотну смерть члена сім’ї. Їм може здаватись, що озвучування цієї теми буде знаком того, що вони погодились, змирились та прийняли все, що відбувається.
Специфіка переживання втрати полягає ще і в тому, що рідні та близькі хворого можуть заперечувати свої емоції. Вони можуть не усвідомлювати, що процес горювання почався ще за життя їхньої близької людини. Однак, якщо догляд та піклування тривають довгий час, ці люди можуть визнати існування горя. Зазвичай це відбувається на рівні розуму, а не серця.
Велике значення у житті багатьох родин, що стикнулись із передчасним горюванням, відіграє віра. Інколи це одна з офіційних релігій: люди можуть почати відвідувати храми, ходити на служіння та виконувати ритуали. В інших випадках люди цікавляться філософськими вченнями або звертаються до віри безвідносно до певної релігії. Вони можуть вірити у справедливий Всесвіт або мати інші переконання щодо того, як працює світ.
Як підтримати себе і близьких під час переживання передчасної втрати
Важка втрата, пов’язана із передчасним горюванням, може призвести до хронічного стресу, виснаження та вигоряння членів сім’ї хворої людини. Експерти з команди Лариси Рибик дають кілька порад, які допоможуть збалансувати стан та зменшити напругу.
Як підтримати себе та близьких:
- Зрозуміти, що коли ви піклуєтесь про себе, це не значить, що ви покинули або забули про хворого. Згадайте відому метафору: у випадку катастрофи у літаку кисневу маску спочатку надягають на себе, а вже потім на дитину. Якщо ви втратите енергію та фізичні сили, нікому буде попіклуватись про хворого. Приділіть увагу дотриманню вашої звичної щоденної рутини, подбайте про свій власний відпочинок, сон, повноцінне харчування. Звичайно, такі тривіальні речі можуть здаватись не на часі, але саме вони допоможуть вам залишатись продуктивним та виконувати необхідну роботу в майбутньому.
- Спробуйте почати говорити про свої переживання, емоції та відчуття в тілі. Найкраще для цього підходить психотерапевт, який спеціалізується на темі втрати. Терапія може бути індивідуальною, сімейною або груповою. Однак можна спробувати залучити до розмови когось із свого оточення. Важливо отримати від цієї людини згоду на проведення подібної розмови, адже не всі готові піднімати важкі теми.
- Визнати своє безсилля. Для багатьох це дуже складний момент, тому що важко змиритись із тим, що ніякі дії не допоможуть змінити ситуацію. Насправді визнання свого безсилля може призвести до певного вивільнення, це знімає надмірне навантаження з психіки людини.
Спілкуючись із людьми, які переживають передчасне горювання, не можна давати конкретні поради. Інколи оточуючим дуже хочеться хоч якось зарадити і бути корисними. Однак в умовах загальної безпорадності будь-які поради марні. Все, що людина може зробити, це бути поряд, якщо в неї є на це ресурс.