3 - 4 місяці після втрати
Починається цикл хороших та поганих днів.
Іноді ми вже можемо радіти сонечку та посмішці дитини, а іноді нас охоплює гнів.
Ми стаємо дратівливими та нетерплячими. І начебто дрібниця, але як люди не розуміють, що так само не можна… Люди не розуміють, у них інші процеси та інші події у житті.
Те, що відбувається з людиною, яка переживає втрату, у цей період називається гостре горе. Симптоми гострого горя починають виявлятися через 5-6 тижнів після втрати (я вже говорила про це у попередніх публікаціях).
До трьох місяців організм «втомився». Імунітет знижується, зростають ризики інфекційних та простудних захворювань.
Саме на тлі загального зниження життєвої енергії у людини з’являється роздратування.
Це роздратування часто переростає у гнів.
Гнів кожен виявляє по-різному. Хтось кричить і лається, а хтось мовчки стиснув кулаки та щелепу.
Гнів і агресивність лежать в основі процесу скорботи. Джерелом виникнення цих емоцій може бути розпач від того, що не змогли запобігти втраті.
Будь-яка втрата викликає лють. Хвиля звинувачень обрушується долю, на Бога. А також на колег, на керівництво структури (медицина, правоохоронні органи), на суспільство загалом і на вбивць чи тих, хто справді причетний до загибелі.
Весь комплекс негативних емоцій, від елементарного роздратування до ненависті, інколи ж навіть спрага помсти, ускладнює спілкування з оточуючими.
Не забуваймо, що у разі смерті соціальні стандарти суспільства не допускають прояви агресії і гніву. Прояв гніву вважається аморальним і свідчить про втрату контролю.
Тому велика відповідальність лягає на плечі оточуючих, щоб у них вистачило мудрості зрозуміти, що ці стани є природними і свідчать не так про агресію, як про почуття безпорадності та безсилля.
автор Лариса Рибик