Сім’ї тих, хто постраждав під час війни, переживають безліч труднощів. Люди горюють за загиблими воїнами та оплакують цивільних, що потрапили під обстріли або уламки. Особливу специфіку має горе, з яким стикаються близькі та рідні тих, хто потрапив у полон або залишився на окупованих територіях. Їхня ситуація дуже важка через відсутність інформації та неможливість з’ясування статусу зниклих людей.
Варто відзначити, що психологічна допомога здатна полегшити процес проживання горя незалежно від його типу. Звертаючись до спеціаліста для індивідуальної або групової терапії, людина отримує професійну підтримку, а також корисні поради та техніки для роботи з горем та супутніми станами (тривога, депресія, апатія).
Що таке невизначена втрата
Невизначена втрата відрізняється від визначеної офіційно підтвердженим фактом смерті. Тобто, людина може знати, що вірогідно її близький загинув. Однак офіційного свідоцтва про смерть немає, тому виникає незрозумілий, складний стан. Надзвичайно важкою є ситуація, коли людина взагалі не знає про долю свого близького (полон, окупація). В такому разі в неї немає ніякої чіткої інформації, але є безліч страшних уявних образів у голові.
На жаль, люди, які стикнулись із невизначеною втратою, часто не дозволяють собі горювання. До того ж, їхнє горе не визнається суспільством. Багатьом здається, ніби поки що немає над чим плакати, адже факт втрати не підтверджений. Родини зниклих безвісти не можуть пройти весь шлях горювання до кінця, вони застрягають на тому чи іншому етапі. Їхнє життя ніби ставиться на паузу.
Поради психологів: що робити і чого не робити при невизначеній втраті
Щоб вийти з невизначеності, люди активно шукають інформацію та намагаються дізнатись хоча б щось. Це може бути дуже виснажливим, тому що більшість доступних їм даних обмежені та неточні. В результаті, вони використовують усі можливі джерела інформації – підписуються на канали та сторінки у соцмережах, переглядають відео та фото в надії знайти знайоме обличчя. Інколи невизначена втрата призводить до того, що людина починає впізнавати свого зниклого близького у зовсім чужих людях. Її розум підказує, що це неможливо, але сповнене надією серце не сприймає заперечень.
Психологи, які працюють з темою втрати, радять сім’ям зниклих безвісти дотримуватись певного алгоритму дій:
- Звернутись до поліції та написати заяву щодо зникнення. Тільки в такому разі буде відкрита справа та розпочнуться пошуки зниклої людини.
- Звернутись до інших інстанцій – Територіальний центр комплектування, Національне інформаційне бюро, Червоний хрест, Координаційний штаб по роботі з родинами зниклих безвісти.
- Приймати участь у програмах, які були засновані для підтримки родин військовополонених та загиблих воїнів.
- Дізнатись список перевірених каналів, які транслюють достовірну інформацію, та переглядати лише їх. Це необхідна цифрова гігієна, яка допоможе уникнути перевантаження та маніпуляцій, а також дасть змогу орієнтуватись у загальній ситуації.
Працюючи з психологом, люди, що переживають невизначену втрату, навчаються багатьом корисним навичкам. Зокрема, вони виховують у собі толерантність до невизначеності. Окрема увага приділяється навичкам емоційної регуляції – вони дізнаються, як визнавати та проживати емоції.
Більш детально про те, через що проходять родини зниклих безвісти, можна послухати у відео-інтерв’ю за посиланням. Також у цьому відео ви дізнаєтесь, що радить психолог людям, які знаходяться у стані невизначеної втрати.