«Як це можливо? Це несправедливо, це неправильно! Цього просто не може бути!».
Прийняти втрату дійсно важко. Але тут психологи, науковці й дослідники у сфері психології горя одностайні – щоб мати змогу пережити горе, потрібно спочатку прийняти реальність втрати.
Це першочергове завдання скорботного на шляху подолання власного горя. Це та точка, з якої починається робота горя, адже як рухатися крізь горе, якщо не визнаєш того, що його спричинило, не приймаєш самого факту втрати.
Можливо, щоб прийняти втрату, як зовнішній фактор, скорботному необхідно спочатку зазирнути всередину себе, побачити, що там відбувається. Прийняти свій страх, який нашіптує: «Якщо ти це визнаєш, це стане твоєю реальністю». Прийняти свою злість на того, хто не поряд, а також на те, що так сталося саме з вами. Прийняти свою безпорадність та нездатність щось змінити. Прийняти боязку надію, що колись все знов буде добре.
Визнайте, що це все є. Дозвольте цьому бути. Так, зараз ви не знаєте, як з цим всім розібратися, але колись обов’язково впораєтесь. І прийняття всього, що відбувається всередині вас, – є першим кроком до цього. Тільки уважно подивившись на свій внутрішній світ, ви зможете згодом прийняти й пережити те, що є всередині вас, та те, що відбувається назовні.
Наша психіка не здатна допомогти нам пережити складні почуття та емоції, біль і горе, якщо ми відмовляємося визнати, що нам болить.
В процесі переживання горя ми вчимося приймати і втрату, і її реальність та непоправність, і те, що відбувається з нами, з нашими емоціями та станами. Це зовсім не просто, але реально і навіть необхідно. Інакше ви просто не зможете здолати те, чого не визнаєте.
Якщо час іде, а прийняття реальності втрати не відбувається, краще звернутися за професійною психологічною допомогою, адже цей етап є одним з ключових в процесі переживання втрати близької людини.