При переживанні втрати близького ми часто дуже вимогливі до себе.
Нам так боляче, що ми хочемо, щоб це пекло закінчилося і ми могли хоча б дихати.
Я пригадую перші сорок днів. Я ніколи не думала, що зробити вдих може бути фізично боляче. Мені боляче було дихати.
Ми знаємо, що необхідно прийняти втрату. Але мозок відмовляється це приймати.
Давайте подумаємо, з чого ми можемо розпочати. Дуже часто ми робимо фокус на втраті та намагаємося прийняти те, що неможливо прийняти.
А якщо змінити фокус уваги?
Давайте почнемо з прийняття свого життя, або хоча б деяких його аспектів.
Сон – він нам необхідний. Давайте це приймемо як даність. Для багатьох сон недосяжний. Думки та почуття женуть його геть. Вранці ми встаємо ще втомленіші. Що ми можемо зробити, щоб заснути? Кожен має свій рецепт. Хтось працює до знемоги, хтось намагається випити горсть снодійного. Але є й більш адекватні моделі – фізична активність (робота в саду, прогулянки на свіжому повітрі тощо), теплий душ чи ванна, масаж. Виберіть свій варіант, головне почніть приймати, що здоровий сон має бути.
Їжа – навіть якщо кусок у горло не лізе. На жаль, дехто доводиться до такого стану, що потрапляє до лікарні. Звичайно, втрата апетиту – це нормальний стан. Але давайте приймемо як даність, що харчування нам необхідне. Почнемо з малого, склянку чаю з ложкою меду або чашка какао.
Гігієна. Немає сил розчесати волосся. Та й навіщо? Потім почищу зуби, якщо виходитиму на вулицю. Не зніматиму піжаму, мені й так нормально. Давайте не перекреслюватимемо кілька століть цивілізації. Приймаємо як даність – догляд за собою.
Начебто прості та зрозумілі речі я написала, але для багатьох скорботних прийняття цих простих складових повсякденного життя – важке завдання. Нема сил, немає енергії.
Прийняття все-таки це довгий процес. Давайте почнемо з малого.
Бережіть себе та своїх близьких.
Лариса Рибик.
19 листопада 2021
