Ми завжди співчуваємо та намагаємось підтримати тих, хто зіткнувся з горем. Але чи готові ми співчувати собі, жаліти себе та дбати про себе, коли біда прийшла в наш дім, в наше життя?
Найчастіше, зовсім навпаки. Ми сваримо себе за те, що не можемо впоратися з важкими емоціями, звинувачуємо себе у тому, що сталося з близькою людиною, критикуємо себе за неефективність у вирішенні побутових справ та робочих питань.
Ми поблажливі до інших і суворі до себе. У стані переживання втрати таке ставлення до себе лише ускладнює горе та підсилює душевний біль. Ми відчуваємо себе ні на що не здатними та абсолютно безпорадними перед обличчям тяжкої втрати.
Це хибний шлях, адже зараз, у стані переживання втрати, саме ми потребуємо на підтримку, допомогу та співчуття від найважливішої людини у нашому житті – від самого себе.
✧ Будьте терплячими до себе.
Втрата близької людини – це надзвичайно складна ноша. Важкий та болючий досвід, на переживання якого потрібні неабиякі сили. Жити у скорботі важко будь-кому, і ви – не суперлюдина, щоб дорікати собі за те, що не можете почуватися так само добре і впевнено, як до втрати. Прийміть свій стан і не будьте надто вимогливими до себе у цей період.
✧ Зважайте на власні потреби.
Уважність до потреб та бажань скорботного – важлива складова, що сприяє більш адаптивному переживанню горя. Ви теж заслуговуєте на увагу. Прислухайтесь до себе. Чого ви хочете? Яка підтримка є для вас прийнятною? Який формат спілкування з оточенням ви можете собі дозволити зараз?
✧ Переживіть цей досвід.
Не варто уникати своїх почуттів та всього того, що змінилося у вашому житті з втратою. Не варто ховати від оточуючих власні сльози та удавати ніби з вами нічого не відбувається. Якщо ви не будете присутні у власному горі, не будете переживати притаманні йому емоції та реакції, процес горя не відбуватиметься і ви ніколи не зможете сказати собі: «Я впорався».
Бережіть себе, дбайте та піклуйтесь про себе.