Думаєте це якийсь абсурд?
Ні. Це частина нашого життя.
Ми все намагаємося підвести під соціальні стандарти – це добре, це погано; це можна робити, це не можна; ця поведінка прийнятна в суспільстві, а це ні.
Ті ж моделі правильно – неправильно ми переносимо на скорботу.
Ні для кого не є секретом, що деякі соціальні зв’язки ми приховуємо від нашого оточення. Коханці не будуть афішувати своє кохання, якщо хочуть зберегти сім’ю. Одностатеві зв’язки не завжди приймаються сім’єю і тому ховаються. Дружба з колишнім партнером теж не дуже виставляється на показ, щоб не дати приводу до ревнощів.
І що відбувається з цими людьми, коли вмирає їхній коханий?
Плач і прощання на похороні – це ритуали, які допомагають нам висловити нашу скорботу і пережити наше горе. Але чи має право коханка підійти до труни та поплакати, бо це робить дружина? Напевно ні.
Чи наважиться жінка сказати своєму чоловікові “Я горюю, пішла з життя дорога мені людина”. Напевно, не кожна.
Чи може чоловік, який має певний соціальний статус, дозволити собі плакати, прощаючись зі своїм одностатевим партнером? Адже їхнє горе не менше, ніж у тих людей, які мають документальне підтвердження, що вони члени сім’ї. Їхнє горе потрапляє до категорії соціально забороненого горя.
Так, і так теж буває. Ці люди ховають свій біль. Ховають свої сльози. Пригнічують свої почуття та емоції. Вони позбавлені підтримки близьких.
Тільки уявіть на секунду, як це залишитися віч-на-віч зі своїм горем. Порожнеча, біль. І ти не можеш сказати жодного слова. Адже відкритий прояв почуттів може спричинити не підтримку, а осуд. І тоді до горя втрати коханого додасться соціальна ізоляція.
Я розумію біль цих людей. Але зізнатися чесно, якби на похорон мого чоловіка прийшла коханка, я не впевнена, що мого серцевого тепла вистачило б, щоб її пошкодувати. Тому поки що я не готова закликати суспільство змінити соціальні стандарти. Але я закликаю людей, які переживають подібне горе – Ви можете звертатися до фахівців. Психологу все одно, чи був штамп у паспорті і чи знайомив Вас коханий зі своїми батьками.
Горе – це складний процес переживання. Не дозволяйте соціуму забрати у Вас можливість попрощатися зі своєю любов’ю, пережити скорботу і знову здобути радість. Бережіть себе та своїх близьких.
Лариса Рибик.