У горі кожен день видається вічністю. Іноді у згорьованої людини немає сил прожити навіть наступну годину, а іноді сили є, але немає бажання. Немає смаку до життя, нічого не зачіпає, не зацікавлює, заклики оточуючих про те, що треба жити далі, не відгукуються всередині.
Втрата болить, і немає швидких та універсальних порад, як впоратися з горем. Всі люди мають різні реакції на втрату, та й самі втрати є різними в кожному окремому випадку. Переживання горя – це індивідуальний процес, в якому немає правильних чи неправильних дій, емоцій, реакцій.
Тож, дозвольте собі горювати. Емоції горя загалом – це негативні емоції: злість, агресія, жертовність, провина тощо. В процесі переживання втрати негативні емоції та відчуття по відношенню до себе, до людини, яка вас «покинула», до всього світу не характеризують вас як погану або хорошу людину. Ці емоції зараз не про вас, вони про ваше горе.
Також, одна з важливих порад для скорботних – залишатися на зв’язку з оточенням. Так, вам може бути настільки боляче, що просто несила спілкуватися з рідними та друзями, або вам здається, що вас та ваше горе ніхто не розуміє. Але не варто закриватися від усього світу, адже тимчасова пауза у спілкуванні з оточенням під час горювання може перерости у тотальну самотність.
Якщо ж ви не можете говорити про своє горе та свій біль з близькими, зверніться до групи підтримки скорботних. Там ви знайдете тих, хто хоча б частково може зрозуміти ваш стан, кому, так само як і вам, боляче і страшно.
І не тримайтеся за горе, як єдину ниточку, що пов’язує вас із померлим. Ви маєте чудові спогади про цю людину, сімейні традиції, світлий слід, що залишила ця людина у вашому житті. Тримаючись за своє горе, ми не здатні втримати людину, що вже пішла. Але, не дозволяючи собі жити далі, помічати щось хороше, ви не йдете крізь горе, не даєте собі шансу впоратися.
Бережіть себе. Прислухайтесь до себе та своїх потреб.
Турбуйтесь про себе.
І дайте собі час.