У горі кожен день видається вічністю. Іноді у згорьованої людини немає сил прожити навіть наступну годину, а іноді сили є, але немає бажання. Немає смаку до життя, нічого не зачіпає, не зацікавлює, заклики оточуючих про те, що треба жити далі, не відгукуються всередині.
Коли ми втрачаємо близьку людину, то, звісно, не можемо в одну мить перекреслити все, що відчуваємо до неї, все, що з нею асоціюється, все, до чого ми звикли, що нас у ній захоплювало та надихало.
Чи не кожна людина, що переживає тяжку втрату, відчуває почуття провини. Почуття провини при переживанні втрати є досить ірраціональним, адже нічого вже не змінити, нічого не виправити, незалежно від того, чи дійсно ми чимось завинили перед тим, кого вже немає поруч.
Члени сімей, що переживають невизначену втрату, стикаються з безліччю проблем та викликів, як всередині родини, так і у взаємодії з соціумом.
Ми звикли сприймати горе від втрати близької людини як особистий біль конкретної особи. Але коли помирає одна людина, на цю втрату в середньому реагує 5 членів її сім’ї. Тож, втрата не може не позначатися на всій родині та сімейній системі в цілому.
Невизначена втрата – це теж втрата, але обтяжена болісною невизначеністю. Унікальні риси цієї втрати та пов’язаних з нею психологічних та психосоціальних проблем зумовлюють особливі потреби родин зниклих безвісти.
Зникнення безвісти рідної людини – це безперечно надзвичайно складна життєва ситуація, яку, тим не менш, навряд чи можна порівняти з будь-якими іншими життєвими труднощами та негараздами.
Родини зниклих безвісти змушені долати величезну кількість труднощів. Однак переживання невизначеної втрати може призвести також до появи специфічних складнощів саме всередині родини, що підсилює рівень стресу та може завадити об’єднанню родини в тяжких обставинах. Суперечки щодо долі зниклого безвісти. Не всі в родині однаково уявляють, що відбулося зі зниклою людиною насправді. Ці розбіжності можуть …
Зникнення безвісти рідної людини – це безперечно надзвичайно складна життєва ситуація, яку…
