Дуже часто, коли нам повідомляють про смерть близької людини, наша реакція “це неправда, цього не може бути”.
Згодом шокова реакція проходить, і ми примиряємося зі втратою. Але іноді це тільки зовнішня картинка, у собі так і не можемо змиритися з тим, що близької людини більше немає поруч.
Якщо у Вашій родині сталося горе і Ви бачите, що хтось із Ваших близьких ніяк не може прийняти та усвідомити цей факт, дайте цій людині завдання – зателефонувати всім родичам та повідомити.
На перший погляд здається, що людині й так важко, а вона ще й розповідати про це має. Нехай краще вип’є заспокійливого та поспит.
Насправді, таким чином людина забиває це неприйняття ситуації глибоко у підсвідомість, що може призвести до негативних наслідків надалі (хвороби, депресія тощо).
Якщо ж людина починає дзвонити та розповідати, на певному етапі вона створює ту історію, яку її психіка може прийняти. Можливо, це трохи відрізнятиметься від реальності. Нічого страшного. Головне, що під час промовляння ми доносимо до своєї психіки інформацію у вигляді, у якому готові її сприйняти.
Якщо ж втрата відбулася якийсь час тому, не важливо 2 місяці або 2 роки, а Ви відчуваєте, що Ви або хтось із Ваших близьких так і не прийняв у собі факту втрати, то рекомендую Вам звернутися до фахівця. Якщо ж з якоїсь причини Ви не можете потрапити до психолога, який працює з горем, тоді сідайте та пишіть історію того, що сталося. Це не замінить терапевтичної сесії, але можливо буде соломинкою, за яку ви можете зараз триматися.
Бережіть себе та своїх близьких.
Лариса Рибик