Люди – надзвичайно соціальні істоти. Ми не можемо вижити самотужки, об’єднуємось у пари, утворюємо сім’ї та гуртуємось у громади. Ми настільки сильно прив’язуємось до рідних та друзів, що смерть когось із близького оточення сприймається дуже болісно.
Втрата викликає сум, тугу, скорботу, горе і цілий спектр інших емоцій. Іноді переживання такі складні, що людині потрібна допомога, щоб впоратись із ними. Терапія, направлена на підтримку скорботного та допомогу у прийнятті втрати, називається терапією горя.
Навіщо потрібно приймати втрату
Прийняти втрату – це значить усвідомити, що близька людина померла, визнати це як факт. Ті, хто не стикався із втратою дорогих людей, можуть дивуватись, що хтось не визнає факту смерті. Здавалось би, все очевидно. Однак скорботні часто відсторонюються від таких думок. Вони уникають самого слова «смерть», говорячи, що людини більше немає, що вона пішла, що вона більше не з нами.
Насправді, така поведінка є захисним механізмом. Вона вмикається, коли скорботний не знає, як пережити втрату близької людини. Уникання або навіть заперечення – це нормально у перший час після смерті. Таким чином скорботний намагається захистити себе від надто інтенсивних емоцій. До того ж, це дає змогу виконати всі необхідні дії для поховання та вшанування пам’яті померлого.
Спеціалісти, які надають психологічну допомогу скорботним, наполягають на тому, що не можна підганяти людей та пришвидшувати процес горювання. Людська психіка досить гнучка, тож вона адаптується до нових реалій та згодом повертається до норми. На сполох потрібно бити в тому разі, коли горе надто сильне або триває задовго (наприклад, кілька років). Існують певні критерії для того, щоб визначити, чи потрібна людині терапія горя.
Ключові ознаки:
- скорботний не може жити своїм життям;
- його здоров’я погіршилось;
- з’явились шкідливі звички або небезпечна поведінка (агресія до інших, самопошкодження) .
В такому разі психолог або психотерапевт може рекомендувати терапію горя.
Як допомогти людині усвідомити втрату
Зазначимо, що описаний далі алгоритм виконується лише кваліфікованим психологом або психотерапевтом. Якщо його спробує застосувати людина без належної освіти, це може зашкодити скорботному.
У терапії горя багато кроків і всі вони важливі. Однак першим кроком є визнання реальності. Якщо цей етап не пройдено, немає ні сенсу, ні можливості рухатись далі. Щоб допомогти людині усвідомити факт смерті близького, потрібно прислухатись до її мовлення та скоригувати формулювання. Наприклад, замість «мого чоловіка більше немає з нами» клієнтка має зрештою сказати «мій чоловік загинув». Під час роботи над цим етапом скорботний може відчути, як вивільняється його злість (направлена на кривдника, Бога або самого померлого).
Другий крок на шляху до прийняття втрати: усвідомлення зміни соціальної ролі. Багато з тих, хто не знає, як пережити втрату близької людини, бояться стикнутись із кризою ідентичності. Якщо жінка втратила чоловіка, то вона стає вдовою і перестає бути дружиною. Так, одночасно з тим вона може залишатись матір’ю, дочкою, працівницею певної компанії. Однак її статус все одно змінюється. Деякі люди настільки міцно ідентифікують себе із минулим статусом, що в нових реаліях втрачають розуміння самих себе. Вони можуть задаватись питанням «Хто я тепер?». Психолог допомагає скорботному змиритись із незворотними змінами.
Наступним етапом зазвичай є прийняття того, що життя змінилось у багатьох сферах та на різних рівнях. Окрім того, що це відбувається в теперішньому часі, розлітається на друзки заплановане та очікуване майбутнє. Одним з головних труднощів є прийняття того, що скорботний не обирав таке становище та не може вплинути на ситуацію. Ще одна складність – невідомість. Люди завжди бояться невідомості та невизначеності.
Зрештою в процесі терапії горя скорботний підходить до етапу прийняття власних емоцій. Йому може бути надзвичайно важко розплющити очі та прямо подивитись на себе справжнього. Можуть вийти на поверхню неочікувані та не дуже приємні відкриття. Задача психолога на даному кроці терапії – пояснити людині, що її переживання та відчуття характеризують не її особистість, а її горе. На відміну від звичайної терапії психолог не намагається змінити поведінку або сприйняття людини. Всі емоції, які виникають при горі, потрібно прийняти і перепрожити.
Після прийняття емоцій настає етап прийняття думок. Скорботний не має закриватись та тікати від власних роздумів.
Коли всі описані кроки успішно пройдені скорботний має змогу інтегрувати свій новий (важкий, болючий та печальний) досвід у своє життя. Людина все менше думає про те, що втратила, натомість починає концентруватись на тому, що в неї залишилось. Вона може заново віднайти себе, відшукати неочікувані сенси або відкрити в собі невидимий раніше потенціал. Наприклад, жінка, що впоралась із втратою чоловіка, починає допомагати іншим скорботним та полегшує їхній шлях прийняття втрати.
Детальніше про терапію горя та етапи прийняття втрати ви можете дізнатись із відео. Лариса Рибик, спеціалістка у темі горя та тяжкої втрати, поділилась своїми професійними знаннями та особистим досвідом.