Через російську агресію мільйони українців втрачають найближчих та найдорожчих людей. Втрата члена родини – це страшне випробування для будь-кого. Дослідження показують, що внаслідок смерті однієї людини горе і тугу відчувають мінімум п’ять людей. Тобто, показники втрати значно вищі, ніж показники смертності. При цьому показник втрати накопичується. Це пов’язано з тим, що для проживання горя потрібен певний час, але протягом цього періоду з’являються нові втрати, стаються травматичні події.
Досліджуючи втрату і горе в масштабах життя однієї людини, науковці встановили, що ці показники також накопичуються. В середньому, одна людина переживає до 27 втрат протягом свого життя. До речі, горе і втрата можуть наставати не лише через смерть близької людини. Схожі емоції виникають, коли люди чують про загибель співвітчизників або трагедія сталась на їхніх очах (синдром вцілілого).
Втрата в сім’ї: які процеси відбуваються після загибелі члена родини
Коли хтось із родини гине насильницькою смертю, ця подія відкладається у пам’яті інших членів сім’ї на роки. Якщо гинуть батьки, їхні діти відчувають наслідки протягом всього свого життя. Перш за все, через відсутність опікунів або значущих дорослих вони можуть бути погано адаптовані до життя. Також підвищується ризик появи психічних розладів і травм.
Окрім виражених психічних наслідків можуть виникати психосоматичні захворювання. Детальніше про механізм психосоматики можна прочитати в окремій статті.
Один з найтяжчих наслідків війни для сімей з дітьми – нестача фінансових ресурсів. Не маючи достатнього забезпечення, діти залишаються без гідної освіти, медичного обслуговування та інших благ.
В разі загибелі дитини батьки отримують значну психічну травму. Проте також вони опиняються у ситуації, коли нікому буде їх доглядати по досягненню літнього віку.
Зрештою всі люди, які зазнали втрати через війну, несуть спогади про цю травму через покоління. Це колективна травма, вона проявляється у майбутніх поколінь, які ніколи не стикались із військовими діями. Сучасні психологи чудово розуміють, як працює даний механізм. Використовуючи ефективні методики, вони допомагають клієнтам прожити весь спектр емоцій, якими б важкими ті не були. В результаті, переживання інтегруються в досвід. Це вже не травма, вона не передається наступним поколінням.
Кому знадобиться допомога психолога
Статистика говорить про те, що лише 25% людей, які зазнали втрату через війну, стикнуться з патологічним горем. Такий стан називають ускладненим горем. Він не завжди є дезадаптивним (таким, що шкодить життю і здоров’ю людини), однак потребує втручання спеціаліста.
Цікаво, що 15% людей, які проходять через травматичне горе, зможуть спертись на цей досвід та використати його для зростання. Важливо розуміти, що їм також знадобиться підтримка кваліфікованого психолога.
Решта, 60-70% людей здатні адаптуватись до нових умов життя самостійно.
Як проходить терапія
В роботі психологів та психотерапевтів, які працюють із темою втрати і горя, є певна специфіка.
Особливості терапії після втрати близької людини внаслідок війни:
- Застосування конкретно тих підходів, які орієнтовані на роботу з травмою.
- Індивідуальний підбір підходу та методу.
- Окрім індивідуальних сеансів важливо впроваджувати групову та сімейну терапію.
- Різні вікові групи потребують спеціалізованого підходу.
- Робота над профілактикою міжпоколінного переносу травми.
- Урахування культурного та соціального контексту (наприклад, невизначена втрата).
- Залучення систем соціальної підтримки та ресурсів громади.
Варто зазначити, що така терапія є довгостроковою, адже для проживання горя і втрати людині потрібен певний час.
Всі вказані пункти більш детально розкриті у відео Лариси Рибик, спеціаліста в темі горя та втрати.