Люди, які зазнали втрати через війну або з інших причин, опиняються у складному становищі. Вони відчувають цілий спектр важких емоцій та почуттів. Впоратись із цим самотужки майже неможливо.
Чому слова підтримки не працюють
В ідеальному світі кожна людина, що тужить за кимось близьким та коханим, звертається до психотерапевта і має змогу екологічно прожити своє горе.
Однак в нашій реальності не всі можуть і хочуть відвідувати психолога. Іноді це неможливо через географічне положення людини. Також для багатьох гостро стоїть фінансове питання. На жаль, дехто зі скорботних вважає, що психолог просто не в змозі допомогти, бо це чужа людина.
В результаті, люди намагаються відволіктись, «переключитись» на інші клопоти або ж пробують говорити зі своїми близькими. В нашому суспільстві тема горя та смерті досить табуйована. Тому мало хто здатен розділити емоції та почуття скорботних людей. Частіше за все друзі та рідні прагнуть скоріше згорнути такі розмови, вони «забороняють» скорботним тужити і горювати.
Звичайно ж, така заборона зазвичай прихована за спробами заспокоїти невтішну людину. Їй можуть казати, що іншим дісталось іще більше, тому потрібно зібратись і жити далі. Також можуть звучати звинувачення у егоїзмі, наприклад: «У тебе дитина лишилась, подумай про неї». Подібні вислови – це знецінення почуттів скорботного. Навіть маючи хороші наміри, близькі люди буквально відвертаються від того, хто переживає незручні для них емоції.
Як навчитись правильно підтримувати людину в горі
Щоб дійсно допомогти людині прожити її втрату, необхідно володіти деякими базовими навичками. Навчитись цьому можуть навіть ті, хто не планує ставати психологом. Це доступні методики, які можуть бути корисні родичам скорботних, соціальним працівникам та волонтерам, які стикаються з людьми, що переживають горе.
У травні 2025 року у Освітньому центрі Лариси Рибик стартує навчальний курс для «не психологів», який висвітлює всі деталі та нюанси базової допомоги скорботним. Курс «Як бути підтримкою у горі» навчає, яким чином можна дійсно підтримати людей, що переживають втрату. Особлива увага приділяється тому, як не розчинитись у чужих переживаннях та не отримати вигоряння.
Насправді, проблема виснаження та вигоряння надзвичайно актуальна для тих, хто знаходиться поруч зі скорботними. У відео спікери Лариса Рибик та Анна Холоденко дають кілька порад, як цього уникнути:
- Перш за все, варто залишатись «стабільним» поряд з людиною, яка переживає втрату. Для тих, хто охоплений сильними переживаннями, спілкування з емоційно стабільною людиною дуже цінне.
- Дбати про своє фізичне та ментальне здоров’я. Не можна нехтувати піклуванням про себе, адже через нестачу ресурсів та погіршення здоров’я підтримувати інших буде неможливо. Потрібно приділити увагу збалансованому харчуванню, достатньому відпочинку та якісному сну (наскільки це можливо).
- Відвідування груп підтримки та індивідуальна психотерапія. Це допоможе отримати додаткові інструменти для ефективної підтримки інших, а також надасть змогу прожити свої власні емоції.
- Вибудувати чіткі межі та дотримуватись їх. Наприклад, виокремити сфери, у яких буде надаватись допомога або обговорити часові межі.
- Не виконувати замість скорботної людини її побутову роботу. Потрібно м’яко, але наполегливо спонукати її до активності та дотримання звичної рутини.
Повага має бути основою будь-якої комунікації зі скорботною людиною. Не можна знецінювати або применшувати її емоції. Потрібно дати їй зрозуміти, що і неї є право відчувати те, що вона відчуває.
Наостанок зазначимо, що підтримку здатен забезпечити лише той, хто має вдосталь власного ресурсу. Якщо людина сама почувається розбитою, втомленою та спустошеною, їй потрібно попіклуватись про себе.