Освітній центр Лариси Рибик

Дитяча втрата: коли і як розповідати дитині про смерть близької людини

Дитина є таким же повноцінним членом сім’ї, як і будь-який дорослий. Однак про це часто забувають, коли в родині стається трагедія. Від дитини можуть приховувати смерть близької людини, родича або сіблінга (брата, сестри). Дорослі члени родини вчиняють так через власний страх. Можливо, вони самі не знайшли спосіб впоратись із втратою. Також їм може здаватись, що дитина неодмінно відреагує надто емоційно. Вони не впевнені, що зможуть заспокоїти дитячу істерику.

Небезпека замовчування

На своєму каналі Лариса Рибик розповідає, що відбувається із дітьми, що лишились наодинці зі своєю втратою.

Головна рекомендація – дітям однозначно потрібно повідомляти про те, що хтось із близьких помер. Навіть за відсутності достовірної інформації дитина відчуває загальний емоційний фон в родині. Якщо інші члени сім’ї намагаються зберігати бадьорий вигляд та задарюють дитину подарунками, маленька людина може зчитати невідповідність внутрішнього стану людини та її зовнішніх проявів. У результаті, це може призвести до втрати довіри до старших.

Не варто забувати, що діти можуть звинувачувати самих себе у тому, що інші родичі раптом стали сумними. Якщо в неї не буде іншого пояснення, дитина почне шукати помилки у своїй поведінці, словах або діях.

Дитяче горе дійсно може лякати дорослу людину своєю непередбачуваністю. Однак цей страх не повинен заважати вибудовувати близькі та довірливі стосунки з дитиною. Смерть – це частина життя, яку неможливо оминути або ігнорувати.

Найгірша стратегія уникання – брехня дитині, що її близька людина нібито жива, просто поїхала у відрядження або знаходиться в іншому місці. Через такий вчинок дитяча втрата може набути більшого масштабу. Дитина, яка випустила з поля зору близьку людину, постійно сподівається її знову побачити. Вона чекає наступної зустрічі. Тому звістка про давню смерть викликає подвійну травматизацію – від самої втрати та через підірвану довіру до тих, хто був поруч і постійно брехав.

Всі описані обставини необхідно враховувати, розмірковуючи, коли та як розповісти дитині про втрату близької людини. Якщо ви розумієте, що не впораєтесь із цим, варто звернутись до фахівця. В команді Лариси Рибик є досвідчені спеціалісти з теми горя і втрати. Деякі з них надають допомогу при втраті близьких саме дітям.

Для самостійного проживання втрати можна скористатись чат-ботом «Поруч у скорботі». Він підходить дорослим людям та підліткам.

Як розказати дитині про смерть батька або іншого члена родини

Отже, розповідати потрібно одразу після того, як всі інші члени сім’ї дізнались про трагічну подію. Однак, як це зробити? Більшість дорослих намагаються поберегти дитячу психіку і кажуть, що людина перейшла жити на небо або заснула і вже ніколи не прокинеться. На жаль, це тільки заплутує дітей. В найгіршій ситуації вони навіть можуть отримати нові невротичні страхи (наприклад заснути і не прокинутись).

Потрібно прямо сказати, що людина померла. Обов’язковим є використання слова «смерть». Якщо потрібно, можна пояснити саму концепцію смерті. В розмові з дітьми дошкільного віку можна використати приклад, який вже знайомий дитині. Наприклад, нагадати про кішку або песика, що колись жили в родині, але померли.

Усвідомивши свою втрату, дитина почне горювати. Цей процес у кожного проходить по-своєму. Терапію горя маленькій людині можуть забезпечити дорослі з її оточення або ж спеціаліст. Один з ключових елементів підтримки дитини у даний період – не потрібно часто і відкрито її жаліти. Не можна постійно казати їй «Ти ж така бідненька, така мала, а вже сирота». Тим паче, це заборонено робити при інших дітях (у шкільному класі або на ігровому майданчику). Слова підтримки дітям, які втратили близьких, мають бути співчутливі, але не жалісливі. Можна сказати «Мені дуже шкода, що тобі доводиться це переживати. Я теж сумую».

Терапія горя дітей базується на присутності стабільного дорослого, який здатен впоратись зі своїм стресом та допомагає зберегти орієнтири у житті дитини. Необхідно забезпечити дитині продовження її звичного розпорядку дня та підтримувати її рутину. Вона може деякий час не ходити в школу, однак повинна щоранку чистити зуби, прибирати у своїй кімнаті за заведеним раніше графіком, виконувати свої обов’язки по хатньому господарству.

У той же час не можна вимагати від дитини, що зазнала втрати, дорослої поведінки. Потрібно збалансувати дисципліну та емоційну підтримку.

Дитяча втрата може бути ускладнена через те, що дитина не відчуває логічного завершення стосунків зі значущою для неї людиною. Саме тому психологи рекомендують залучити дитину до участі у похороні. Однак це можна робити лише в тому випадку, коли дитина готова до такого кроку. Найкраще пояснити їй сенс церемонії прощання та спитати, чи бажає вона піти на похорон. Не можна ні примушувати, ні забороняти. Якщо дитина вирішила приймати участь у церемонії, необхідно заздалегідь розповісти про все, що відбуватиметься. Потрібно попередити її про те, що інші люди можуть плакати і навіть кричати. Таким чином вдасться підготувати дитину до можливих складних ситуацій. Також це зменшить її тривогу.

Дитяча втрата може ускладнитись, якщо маленька людина отримує суперечливі рекомендації. Дорослі, які відповідають за дитину, мають слідкувати за тим, що їй говорять оточуючі. Наприклад, хтось один може рекомендувати бути сильним і ховати сльози. Інші навпаки, заохочують проплакатись. Насправді, варто просто дозволити дитині самій виражати своє горе прийнятним для неї чином.

Підсумуємо, як розповісти дитині про смерть близького:

  • одразу відверто поговорити про трагічну подію;
  • не замовчувати, не уникати розмови;
  • не брехати і не вигадувати виправдання відсутності померлої людини;
  • називати речі своїми іменами;
  • подбати про збереження звичної рутини;
  • бути поруч під час горювання;
  • допомогти дитині висловити свої емоції природним чином.

Якщо ви вважаєте, що не зможете самостійно впоратись із дитячим горем, не бійтеся звертатись до спеціалістів. Допомога при втраті близьких – це головний напрямок роботи психологів із команди Лариси Рибик. Вони обізнані у всіх аспектах та нюансах, вміють підібрати потрібні слова та надати актуальну підтримку.

2 думки про “Дитяча втрата: коли і як розповідати дитині про смерть близької людини”

  1. Христина

    Доброго дня
    Хочу спитати поради як правильно озвучити про смерть батька дитині 3.5 роки

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Scroll to Top