Зв’язок між домашньою твариною та її господарем настільки міцний, що його переривання сприймається людиною дуже важко. Досить часто втрата улюбленця викликає такі ж відчуття, як смерть близької людини. Дослідження показали, що через цю сумну подію може виникнути депресія.
На жаль, суспільство схильне знецінювати даний вид втрати. Почуття людини, яка горює за котиком або песиком, соромлять, применшують або взагалі не визнають. Таке ставлення поглиблює сум та горе власника.
Підтримка потрібна всім людям, які переживають втрату. Не має значення, про який саме вид втрати йдеться.
Чому втрата тварини така болюча
Спілкуючись із домашнім улюбленцем, людина одночасно отримує та віддає цілий спектр сильних емоцій. Вона отримує безумовну любов, захват, радість, веселощі. Натомість віддає пухнастику піклування, прихильність, доброту.
Між твариною та людиною встановлюється дуже потужний зв’язок. Тим паче, якщо власник тваринки не отримує достатньо уваги та позитивних емоцій від інших людей. Цим пояснюється така міцна дружба між домашніми улюбленцями та самотніми або літніми людьми, а також з дітьми із неблагополучних сімей.
Втрачаючи тварину, людина може почувати, що зникла остання можливість відчути хоч якісь позитивні емоції. Будувати нові соціальні контакти в такому стані важко, тому людина часто закривається в собі. Вона може буквально зачинитися у своєму домі або ж відгородитись від оточуючих ментально.
Як пережити втрату тварини: поради психологів
До втрати домашнього улюбленця варто ставитись так само, як до будь-якої іншої втрати. Тобто, потрібно вчасно та в повній мірі прожити всі емоції, які виникають у зв’язку з трагічною подією. Процес горювання може займати різний час, інколи він триває досить довго. Не потрібно намагатись прискорити його або дорікати собі. Немає єдиного стандарту прийняття втрати. Кожна людина проходить свій шлях.
Психологи, які працюють з темою горя та втрати, виділяють умовні 5 етапів прийняття втрати та 3 стадії горя. Варто дізнатись, що відбувається з людиною на кожному етапі та стадії. Це дуже допомагає тим, хто цікавиться, як пережити втрату тварини.
Підтримка (в тому числі і самодопомога) залежить від того, на якій стадії горя знаходиться людина:
- В перші дні-тижні триває стадія шоку. В цей час варто побути поряд із близькими людьми та не вимагати від себе високої активності.
- На гострій стадії горя людині потрібно виговоритись. Вона постійно згадує якісь історії про свого улюбленця, може багаторазово розповідати про те, як його не стало. На цій стадії людина багато плаче і цьому не потрібно заважати. Психологи радять дати місце всім своїм емоціям та прожити їх до кінця. Можна скористатись щоденником для самостійної роботи з горем. Якщо це дуже важко, краще за все звернутись до спеціаліста. Це цілком нормально. Окрім професійної допомоги психолог також надасть правильну підтримку, тож процес прийняття втрати йтиме більш екологічно.
- Зрештою людина переходить до стадії відновлення. Це час, коли потрібно повертатись до щоденної рутини та відновлювати звичний ритм життя.
Збираючи інформацію про те, як пережити втрату тварини, ви можете зустріти згадки про відкати. Це цілком нормальна річ, коли людина іноді повертається на попередню стадію горя та відчуває сильні негативні емоції. Процес прийняття втрати нелінійний, він нагадує синусоїду. Деякі дні будуть відносно легкими, інші – важкими. Врешті ви зможете згадувати про свого улюбленця без пекучого болю і туги. Залишиться світлий сум та вдячність за всю ту любов, яку він вам подарував.
Почуття провини через смерть домашньої тварини
Бути власником тваринки непросто, адже вона не може вчасно сказати, що в неї болить та як вона почувається. Іноді люди можуть не помічати, що їхній улюбленець захворів. Це стається з багатьох причин – кліщі, отруєння, фізичні травми. Добре, якщо тваринку вдається врятувати, однак деякі випадки стають летальними.
Не варто дивуватись, що власник відчуватиме провину. Тож як пережити втрату домашнього улюбленця, обтяжену додатковими негативними емоціями? Відповідь полягає у ще більшій турботі про себе. Потрібно виказувати доброту до самого себе, розуміння та підтримку. Самоспівчуття – це надзвичайно важлива навичка, яка допоможе прожити цей нелегкий період.
Варто відмічати моменти, коли піднімається провина та сором і визнавати їх. Так, ці емоції є. Однак в той же час необхідно нагадувати собі, що ви вчинили саме так, як могли у тих обставинах. Ви діяли так, як вважали за потрібне, виходячи із тієї інформації, яку мали на той час. Якщо ви вважаєте, що зробили щось неправильно, дайте собі обіцянку, що наступного разу вчините інакше. Ви можете зробити якусь добру справу в пам’ять про вашу тваринку. Наприклад, внести донат на рахунок притулку або допомогти комусь вилікувати його домашнього улюбленця.
Горювання за таймером
Дієва вправа, яка полегшує процес прийняття втрати – горювати по таймеру.
Якщо ви постійно поринаєте у сум і тугу протягом дня, виділіть собі конкретний час для цього заняття. Наприклад, кожного дня з 16.00 до 16.15 ви будете згадувати свого улюбленця і сумувати за ним. В цей час можна плакати, розмовляти з ним, гуляти по «ваших місцях». Однак потім необхідно триматись і старатись не поринати глибоко у спогади. Якщо таке бажання виникне, потрібно усвідомлено відкласти його до наступного відрізку часу, коли горювання дозволене.